З кожним роком в Україні стає все більш актуальна проблема з накопиченням та утилізацією відходів видобувної промисловості. Найпоширенішим способом поводження з такими відходами в Україні є розміщення їх у відвали, шламосховища, хвостосховища, полігони та інші накопичувачі, яких вже нараховують декілька тисяч. Такий спосіб зберігання займає мільйони гектар родючих земель та є джерелом забруднення повітря, ґрунтів, підземних вод.
Також зберігання в такий спосіб відходів має шкідливий вплив для здоров’я населення та навколишнього природнього середовища.
Деякі підприємства утилізують відходи лише у невеликому відсотку від загального об’єму відходів. Деякі ж взагалі не утилізують. Такий підхід не вирішує глобальну проблему з утилізації всіх накопичених відходів.
Як відомо, згідно з Угодою про асоціацію, Україна взяла на себе зобов’язання з впровадження положень (Рамкової) Директиви № 2006/21/ЄС про управління відходами видобувної промисловості та внесення змін і доповнень до Директиви № 2004/35/ЄС протягом 5 років з моменту набрання угодою чинності (орієнтовно протягом 2018 року)
На законодавчому рівні питання утилізації відходів видобувної галузі досі не вирішено. Державою вже багато років вперто ігноруюється факт вимушеного засмічення земель такими промисловими відходами.
Безсумнівно, проблема наявності вже накопичених відходів вимагає від держави надати власні пропозиції, які дозволять забезпечити продуктивну участь держави у вирішенні проблеми складування / утилізації відходів.
Відтак вже давно нагальним питанням є прийняття закону про управління відходами видобувної промисловості. Такий закон повинен впроваджувати в національне законодавство основоположні принципи і положення європейського законодавства в галузі управління відходами добувної промисловості.
Закон має врегулювати такі положення як статус відходів видобувної промисловості, порядок їх розміщення, зберігання, утилізацію, зменшення обсягу відходів видобувної промисловості та їх негативного впливу на здоров'я людини, навколишнє середовище під час його виробництва.
На думку експертів в галузі екології АО «Лекс енд Баклер», Закон повинен визначити, щонайменше, такі правові категорії: суб’єкти у сфері управління відходами видобувної промисловості; права та обов’язки операторів відходів видобувної промисловості; перелік уповноважених органів виконавчої влади у сфері управління відходами видобувної промисловості; система класифікації місць (споруд) для зберігання відходів видобувної промисловості; план управління відходами видобувної промисловості; перелік місць (споруд) для зберігання відходів; порядок отримання дозволу на місце (споруду) для зберігання відходів; фінансова гарантія; звітність та контроль оператора відходів тощо.
Для досягнення позитивного екологічного ефекту необхідним є запровадження правового регулювання детальних процедур та встановлення фінансової гарантії для попередження та зменшення будь-якого негативного впливу на навколишнє середовище, та зокрема воду, повітря, ґрунти, фауну та флору та ландшафт, та будь-яку загрозу, що може виникнути в зв’язку з цим, для здоров’я населення, в результаті управління відходами від видобувних галузей промисловості.
Також держава повинна запровадити порядок регулювання видобувних пустот, управління спорудами для відходів видобувної промисловості та ін.
Експерти АО «Лекс енд Баклер» на громадських засадах долучаються до розроблення проекту закону про управління відходами видобувної промисловості та наголошують на необхідності вирішення глобальної проблеми з накопиченням та утилізацією відходів видобувної галузі.